У вересні 2024 року Всеукраїнська асоціація соціологів провела дослідження на замовлення ОБСЄ серед молоді віком 16–35 років. Метою було з’ясувати, як молоді українці оцінюють наявні можливості для розвитку, роль молодіжних центрів, а також ключові виклики, з якими вони стикаються.
У сфері можливостей для самореалізації результати демонструють поміркований оптимізм. Близько третини респондентів вважають, що мають достатні умови для розвитку як на місцевому рівні, так і в масштабах країни. Водночас оцінки суттєво відрізняються залежно від місця проживання: мешканці обласних центрів, Києва та центральних і західних регіонів значно частіше оцінюють можливості позитивно. Молодші респонденти також схильні до більш оптимістичних оцінок.
Найкраще молодь оцінює можливості у сферах дозвілля, освіти та творчості. Натомість економічні перспективи, зокрема працевлаштування і рівень доходів, сприймаються значно критичніше. Особливо це характерно для молоді із сільської місцевості та східних регіонів, де відчуття обмежених можливостей є найбільш поширеним.
Важливим фактором позитивного сприйняття середовища є наявність молодіжних центрів. Якщо такі простори функціонують у громаді, молодь частіше оцінює загальні можливості як кращі, особливо у сфері дозвілля та творчості.
Ціннісні орієнтації молоді сформовані під впливом війни. Найважливішими пріоритетами залишаються особиста безпека, безпека близьких та незалежність держави. Серед актуальних проблем найчастіше називають корупцію, економічні труднощі, енергетичну ситуацію та мобілізацію. При цьому чоловіки частіше акцентують на мобілізації, тоді як жінки – на економічних викликах.
Дослідження також виявило значний розрив у доступі до молодіжних центрів. Майже половина опитаних зазначили, що такі простори є у їхньому населеному пункті, однак чверть повідомили про їхню відсутність, а ще частина не має про них жодної інформації. У містах доступ до центрів значно вищий, тоді як у селах їх часто просто немає.
Ті, хто мав досвід відвідування молодіжних центрів, здебільшого оцінюють їх позитивно. Основними перевагами називають можливості для соціалізації, розвитку та організації дозвілля. Особливо важливою характеристикою є сприйняття цих просторів як безпечних. Водночас ефективність центрів у сприянні працевлаштуванню оцінюється неоднозначно.
Рівень залученості до молодіжних центрів залишається відносно низьким: лише близько п’ятої частини молоді відвідувала їх хоча б раз за останні роки. Основною аудиторією є молодші люди, жінки, студенти та мешканці міст. При цьому регулярні відвідувачі демонструють значно вищий рівень лояльності та позитивних оцінок.
Серед бар’єрів до відвідування найчастіше називають нестачу часу, відсутність інформації або самих центрів. Молодші респонденти також зазначають відсутність цікавих активностей або компанії для спільного відвідування. Водночас потенціал зростання є значним: більшість молоді готова відвідувати такі простори за умови їхньої доступності поблизу місця проживання.
Щодо користування послугами, лише частина молоді зверталася до центрів за конкретними сервісами. Найпоширенішими є освітні, культурні та розвиваючі заходи. При цьому якість послуг оцінюється переважно позитивно, особливо серед тих, хто користувався ними неодноразово.
Очікування від діяльності молодіжних центрів охоплюють широкий спектр напрямів: від освітніх програм і саморозвитку до психологічної підтримки та заходів із національно-громадянського виховання. В умовах війни зростає інтерес до безпекових і військово-медичних тренінгів.
Комунікація молодіжних центрів із аудиторією залишається важливим фактором їхньої ефективності. Більшість молоді хоча б частково обізнана про їхню діяльність, проте лише незначна частка підписана на їхні сторінки у соціальних мережах. Найбільший вплив на залученість має стиль комунікації та корисність контенту.
Питання міграції залишається актуальним: близько третини молоді розглядає можливість виїзду за кордон. Основними мотивами є безпека, економічні перспективи та можливості для дітей. Частіше про це говорять мешканці східних регіонів, малих міст та внутрішньо переміщені особи.
Рівень громадянської активності молоді є доволі високим, однак супроводжується відчуттям обмеженого впливу на владу. Більшість респондентів не вірить у свою здатність впливати на рішення місцевих органів. Водночас значна частина має досвід волонтерської діяльності, що свідчить про потенціал до громадської участі.
Загалом дослідження демонструє, що молодіжні центри можуть відігравати важливу роль у розвитку молоді та громад, однак їхній потенціал використовується лише частково. Ключовими викликами залишаються нерівний доступ, обмежена поінформованість та необхідність розширення функціоналу відповідно до запитів молоді.
Методологія дослідження передбачала опитування 2000 респондентів віком 16–35 років у всіх регіонах України, за винятком тимчасово окупованих територій та зон без мобільного зв’язку. Опитування проводилося методом телефонних інтерв’ю (CATI) на основі випадкової вибірки мобільних номерів. Дані є репрезентативними за віком, статтю та регіоном. Терміни проведення: 4–6 вересня 2024 року.
