Дослідження, проведене Всеукраїнською асоціацією соціологів, реалізоване в межах проєкту, спрямованого на вивчення ключових викликів та врахування експертних позицій у формуванні стратегії реінтеграції. Ініціатива впроваджується ІМіП за підтримки ІСАР Єднання у співпраці з Українським незалежним центром політичних досліджень та Центром демократії та верховенства права за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку.
Переважна більшість українців негативно оцінює зміни за останній рік.
Понад 80% респондентів вважають, що економічна ситуація погіршилась, ще 10% не бачать змін, і лише 2% говорять про покращення.
Політичну ситуацію також оцінюють критично: 64% відзначають її погіршення, 22% не бачать змін, а 7% — навпаки говорять про покращення.
Відчуття впевненості у майбутньому знизилось у 57% опитаних. Чверть не помітила змін, а близько 10% відчули покращення, найчастіше це люди старшого віку. Частина респондентів не змогла визначитись.
Матеріальне становище сімей погіршилось у 60% громадян, для 35% залишилось незмінним, і лише 4% відзначили позитивну динаміку. Покращення частіше фіксують молоді респонденти.
Загалом, майже в усіх сферах (окрім матеріального становища) зросла частка тих, хто говорить про погіршення, особливо в оцінці політичної ситуації.
Найпоширенішими наслідками війни стали:
Близько чверті громадян втратили доходи або зіткнулися з роз’єднанням сім’ї. Кожен п’ятий повідомляє про втрату близької людини або роботи.
Респонденти, які проживають у зонах бойових дій, значно частіше повідомляють про різні види втрат. Проблеми зі здоров’ям більш характерні для людей старшого віку та внутрішньо переміщених осіб.
Найбільшою шкодою війни українці вважають:
У питанні компенсацій пріоритетними групами називають:
Частина респондентів також вважає важливим першочергово підтримувати ветеранів та родини зниклих безвісти.
Близько 60% опитаних виступають проти надання підтримки українцям за кордоном, тоді як 37% підтримують таку допомогу. Позитивніше до цього ставляться молодь, внутрішньо переміщені особи та жителі зон бойових дій.
Для половини громадян справедливість означає насамперед покарання винних у злочинах.
30% пов’язують її зі встановленням правди про події війни, а 15% — із компенсацією завданих збитків.
Абсолютна більшість (76%) переконана, що досягти справедливості без судового переслідування винних у воєнних злочинах у найближчі роки неможливо.
Серед ключових пріоритетів:
Зростає значення фінансової компенсації як елементу справедливості.
Відповідальність за забезпечення справедливості громадяни покладають насамперед на:
Разом із тим, близько п’ятої частини респондентів вказують на важливу роль суспільства та міжнародних інституцій.
Переважна більшість (майже 90%) підтримує використання додаткових механізмів — таких як комісії правди, люстраційні процедури та компенсаційні програми.
Більшість опитаних вважає, що такі інституції мають діяти по всій території України.
Щодо їх легітимності:
Питання самосуду розділило суспільство:
48% вважають його допустимим, тоді як 50% виступають проти.
Практично всі (95%) наголошують на необхідності відкритості судових процесів та регулярного інформування громадян.
77% підтримують ідею міжнародної тимчасової адміністрації на звільнених територіях.
84% вважають, що держава вже зараз має працювати з населенням, яке залишилось під окупацією.
Думки щодо цільової аудиторії розділились:
Серед ключових заходів:
Більшість (55%) виступає проти обмеження прав мешканців окупованих територій, але 41% підтримує такі обмеження.
Щодо українців за кордоном — лише 29% підтримують обмеження їхніх прав.
Питання російського громадянства викликає суперечки: понад половина допускає його виправдання в окремих випадках.
До колаборації найчастіше відносять:
52% вважають, що відповідальність має наставати лише за дії з тяжкими наслідками, тоді як 46% — за будь-яку співпрацю.
Серед покарань:
Більшість підтримує довгострокові або безстрокові обмеження.
Рішення щодо покарання, на думку 60%, має ухвалювати суд.
Близько 40% допускають амністію за умов:
Інші можливі умови:
Водночас 14% категорично відкидають амністію.
Частина громадян готова підтримати:
Близько 20% не підтримують жодного з варіантів.
88% вірять у спільне майбутнє з мешканцями територій, окупованих у 2022 році,
73% — з жителями Криму і Донбасу (окупованих у 2014 році).
82% вважають необхідним загальнонаціональний діалог щодо майбутнього країни після війни.
70% українців вже брали участь у заходах вшанування пам’яті жертв війни.
Питання історичної пам’яті є важливим для 90% населення.
Переважна більшість підтримує:
Координацію цієї політики громадяни покладають насамперед на державу, але також бачать роль місцевої влади, громадських організацій і родин постраждалих.
Опитування охопило доросле населення України (18+) у всіх регіонах, за винятком тимчасово окупованих територій та зон без українського мобільного зв’язку.
Вибірка — 2000 респондентів, репрезентативна за віком, статтю та типом поселення.
Метод — телефонні інтерв’ю (CATI) на основі випадкової генерації мобільних номерів.
Максимальна похибка — 2,2% при довірчій імовірності 95%.
Польовий етап: 5–12 липня 2024 року.