У травні 2025 року Всеукраїнська асоціація соціологів провела загальнонаціональне опитування дорослого населення України, присвячене оцінці переговорного процесу, що відбувся в Туреччині, а також ставленню громадян до можливих дипломатичних сценаріїв завершення війни.
Результати свідчать про досить чіткий суспільний запит на деескалацію. Абсолютна більшість опитаних підтримує ідею тимчасового припинення вогню строком на 30 днів без додаткових умов. Це демонструє високий рівень втоми від війни, водночас не заперечуючи готовності суспільства до продовження боротьби.
Оцінка дипломатичної активності української влади загалом є позитивною. Понад половина респондентів вважає візит президента Володимир Зеленський до Туреччини успішним. Це свідчить про збереження довіри до зовнішньополітичного курсу держави та підтримку участі України в міжнародних переговорах.
Рівень довіри до президента залишається відносно високим і демонструє тенденцію до відновлення після попереднього зниження. Показник підтримки зріс до приблизно 70%, що значно вище порівняно з початком року. Така динаміка може пояснюватися як активною дипломатичною позицією, так і загальним запитом на стабільність у керівництві країни.
Водночас українці зберігають стриманий реалізм щодо перспектив самих переговорів. Лише близько чверті опитаних вважає, що зустрічі в Туреччині можуть безпосередньо наблизити завершення війни. Це вказує на глибоке усвідомлення складності конфлікту та обмежених можливостей дипломатії без зміни позиції росії.
Попри це, суспільство підтримує продовження переговорного процесу як такого. Значна частина респондентів вважає, що Україна повинна демонструвати відкритість до діалогу на міжнародній арені. Майже половина опитаних допускає участь президента України у переговорах навіть за відсутності Володимир Путін, що підкреслює прагнення зберігати дипломатичну ініціативу.
Щодо причин відсутності російського лідера на переговорах, громадська думка є доволі одностайною. Більшість українців пояснює це небажанням російської сторони завершувати війну. Значна частина також вказує на фактор страху як одну з можливих причин.
Загалом результати дослідження демонструють поєднання двох тенденцій: з одного боку – прагнення до миру і підтримку дипломатичних зусиль, з іншого – відсутність ілюзій щодо швидкого результату переговорів без зміни позиції росії. Це формує доволі зріле і прагматичне ставлення українського суспільства до переговорного процесу в умовах війни.
