ПРАВОСУДДЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
У межах дослідження «Правосуддя під час війни», Всеукраїнською Асоціацією Соціологів були отримані результати щодо усвідомлення українцями понять справедливості та покарання у зв’язку з військовою агресією росії.
Оцінка ситуації
- За останній рік економічна ситуація в країні, на думку 78% респондентів, погіршилася, тоді як лише 6% вважають, що вона покращилася, а ще 13% стверджують, що не зазнала змін. Щодо матеріального стану сімей, 59% зазначили про негативні зміни, тоді як для 36% ситуація залишилася незмінною, і лише 4% побачили покращення. Половина опитаних також відзначили погіршення відчуття впевненості у майбутньому та у політичній ситуації в країні. У порівнянні з листопадом 2022 року, показники погіршення ситуації значно зросли. Для четвертої частини респондентів у цих сферах нічого не змінилось, а ще близько 15% зауважили покращення.
Втрати внаслідок війни
- Серед наслідків війни, які відзначили респонденти, 50% вказали на погіршення психоемоційного стану, ще близько 40% зазначили погіршення фізичного здоров’я. Приблизно 30% втратили доходи, 23% відчули роз’єднання сім’ї, а 22% втратили роботу. Близько 20% респондентів стикнулися із загибеллю або пораненням близької людини, або розірванням стосунків з членами родини.
- Найбільшою шкодою, на думку українців, завданою Росією, є загибель цивільних (68%) та військових (65%), поранення та інвалідність громадян (40%).
- Основними постраждалими внаслідок російської агресії, за результатами опитування, є родичі загиблих (60%), особи, що перебували у полоні (41%), ті, хто отримав фізичні ушкодження (34%) та втратив житло (33%). Ці самі групи, а також ветерани війни і родичі зниклих безвісти, респонденти вважають пріоритетними у наданні компенсації за завдану шкоду.
- У питанні щодо доцільності підтримки українців, які знаходяться за кордоном, думки розділились: 40% вважають, що підтримка має бути надана, а 57% – що ні. Про необхідність підтримки частіше висловлюють молоді та мешканці деокупованих, прифронтових територій та зони бойових дій.
Розуміння справедливості під час війни
- Для 47 % опитаних поняття справедливості в контексті військової агресії росії проти України означає покарання винних у військових злочинах; для 30 % — встановлення правди щодо всіх подій, ще для 17 % — компенсація збитків усім постраждалим;
- З тим, що справедливості можна буде досягнути без арешту та суду над винними в нападі на Україну та військових злочинах не погоджуються 75 % респондентів. З можливістю досягнення справедливості за таких умов погоджуються 22 %.
- Серед пріоритетних напрямів діяльності української влади та суспільства в забезпеченні справедливості, опитані найчастіше зазначали про притягнення винних до відповідальності (55 %), очищення влади через усунення та недопущення до неї тих, хто співпрацював з окупантами (46 %), знаходження зниклих безвісти та повернення депортованих осіб (30 %). Близько чверті опитаних зазначали про встановлення фактів злочинів та отримання фінансової компенсації, кожен п’ятий – про посилення санкцій та замороження активів росії та її громадян.
- Встановлення справедливості для жертв для постраждалих від війни, на думку половини опитаних найбільше залежить від Президента. 37 % опитаних вбачають відповідальним Парламент, 35 % — Уряд. Близько четвертої частини опитаних вважає, що відповідальними є громадяни України, молодь поділяє цю думку частіше за інші вікові групи.
- Майже 90 % респондентів вважає, що разом із судовим розглядом мають застосовуватися і додаткові механізми забезпечення справедливості (комісії люстрації, встановлення правди про події війни, компенсація шкоди постраждалим): 51 % зазначили, що вони мають застосовуватися на постійній основі, 38 % — що на тимчасовій. Більшість опитаних (84 %) вважають, що такі механізми мають діяти на території всієї України.
- Законність та правомірність діяльності цих інституцій забезпечить їхнє створення на основі угоди між Україною та кількома іншими країнами — таку думку поділяють 41 % опитаних. 24 % вважають, що на це вплине створення таких інституцій через зміни в Конституції та законодавстві, ще 18 % — що діяльність додаткових інституцій мають затвердити структури ООН.
- Питання виправданості самосуду щодо винних у воєнних злочинах є неоднозначним серед опитаних: 46 % вважають самосуд виправданим, 51 % — протилежної думки.
- Абсолютна більшість (95 %) респондентів вважають важливим забезпечити відкритість та регулярне інформування громадян та постраждалих про перебіг розгляду судами справ щодо воєнних злочинів.
Уявлення про реінтеграцію тимчасово окупованих територій
- Запровадження міжнародної тимчасової адміністрації для забезпечення процесу адаптації на звільнених територіях Донбасу та Криму підтримують 76 % респондентів, проти цієї ідеї – 20 %.
- На думку більшості респондентів, держава повинна вже зараз реалізовувати заходи для підтримки та налагодження зв’язку з населенням, що лишилось на окупованих територіях. 47 % вважає, що такі ініціативи мають бути спрямовані лише на тих, хто підтримує Україну, 40 % — на всіх, хто лишився на окупованих територіях. 8 % вказали, що такі заходи не є пріоритетними, ще 3 % вважають, що держава взагалі не має витрачати на це ресурси.
- Серед заходів підтримки населення, що лишилось на окупованих територіях близько 40 % опитаних називають соціальні та пенсійні виплати, забезпечення трансляції українських, 33% – сприяння в переміщенні людей з окупованих територій. Гарантію визнання отриманих в окупації документів та організацію безпечного доступу до державних послуг зазначають близько 30 %, програми залучення молоді з окупованих територій – 23%.
- 54 % опитаних вважають, що не варто застосовувати обмеження в правах (право голосувати, займати певні посади, вести господарську діяльність) для мешканців окупованих територій, ще 43 % — мають протилежну думку. Про доречність обмеження прав для українських громадян, що виїхали за кордон вказали 29 % респондентів, проти такої ініціативи — 68 %.
- Ситуацією, умовами життя на окупованих територіях постійно цікавляться 34 % респондентів, ще 25 % цікавляться часто. Зрідка цікавиться 33 % опитаних, ще 7 % майже ніколи, або ніколи не цікавляться. Частіше ситуацією цікавляться респонденти старших вікових категорій та ті, хто має родичів на окупованих територіях.
- З тим, що отримання російського громадянства може бути виправданим, однозначно погоджується 10 % респондентів, ще 39 % — скоріше погоджуються. 46 % опитаних не погоджується. Частіше не погоджуються з можливістю виправдання отримання російського громадянства респонденти, що не мають родичів на окупованих територіях, мешканці центральних та західних регіонів.
Уявлення про колабораційну діяльність
- Найчастіше опитані відносили до колабораційної діяльності перебування на керівних посадах в органах окупаційної влади (50 %), військову службу в лавах окупаційних збройних сил (47 %), участь в організації т.з виборів та референдумів (46 %), службу в правоохоронних, судових органах (32 %), перебування на будь-яких посадах в органах окупаційного місцевого самоврядування. Респонденти, що мешкають у зоні бойових дій частіше за інших вказували на колабораційний характер обіймання посад місцевого окупаційного самоврядування.
- 52 % опитаних вважають, що кримінальній відповідальності підлягає будь-яка співпраця з окупаційними адміністраціями, 47 % — лише та, яка призвела до тяжких наслідків та злочинів.
- Більшість (66 %) респондентів вважають, що в якості покарання за взаємодію з окупаційною владою може виступати обмеження щодо зайняття певних посад. Четверта частина вважають доречним застосування штрафу; обмеження участі в громадському житті, громадські роботи можуть виступати покаранням на думку близько 20 % опитаних. Мешканці зони бойових дій та прифронтових територій дещо частіше обирають громадські роботи, як потенційне покарання.
- Покарання за співпрацю з окупаційними адміністраціями, у вигляді позбавлення права займати державні посади, чи вести господарську діяльність має бути безстроковим на думку 66 % опитаних. Ще 30 % вважають, що воно має бути обмеженим у часі.
- 61 % респондентів вважає, що ступінь та некримінальні форми покарання за колабораційну діяльність має визначати суд. Близько чверті вважають, що такі рішення мають приймати місцеві органи влади; жителі громади безпосередньо, більше 20% – постраждалі та їхні родичі. Активна участь громади є більш актуальною для старших респондентів, роль судів та місцевої влади – для молоді.
Ставлення до можливої амністії
- На думку близько 40 % респондентів, амністія може надаватися засудженим за злочини, що не призвели до загибелі людей, або за умови виконання суспільно корисних робіт із відновлення країни. Надання важливих та правдивих показань, сплата компенсації постраждалим, можуть бути підставою для амністії, на думку близько чверті опитаних. Добровільне зізнання у конкретному злочині може бути такою умовою для 20% опитаних. 14 % опитаних вважають амністію для осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів під час війни, неможливою за будь-яких умов.
- Серед категорій мешканців окупованих територій, які співпрацювали з окупантами та до яких можна було б застосувати амністію, 58 % респондентів вказали на вчителів, лікарів, соціальних працівників; 33 % — на керівників місцевих комунальних підприємств (шкіл, лікарень, комунальних підприємств). 17 % респондентів вважають, що амністія не може бути застосована до жодної групи.
Уявлення про пост воєнне майбутнє
- Серед ініціатив, які опитані готові підтримати задля стабілізації ситуації в країні після війни, четверта частина готова погодитись на збереження статусу автономії Криму. Близько 20 % готові підтримати запровадження перехідної адміністрації під егідою ООН на звільнених територіях Донбасу та Криму; надання звільненим територіям розширених економічних повноважень. Надання звільненим територіям Донбасу статусу автономії готові підтримати 17 %. 23 % опитаних не готові підтримати жодну з подібних ініціатив.
- Більше 90 % респондентів вважає, що Україна має спільне майбутнє з мешканцями територій, що були окуповані у 2022-му році. 83 % опитаних вбачають спільне майбутнє з мешканцями Криму та Донбасу, які були окуповані у 2014-му році.
- Про потребу в національному обговоренні між представниками різних регіонів України про формат спільного майбутнього, після звільнення окупованих територій, зазначають 83 % опитаних, ще 14 % мають протилежну думку.
- На думку 48 %, обговорення має бути розпочате після завершення війни, водночас 32 % респондентів вважають, що процес має початись уже зараз. Ще 19 % вказали, що обговорення має початись після стабілізації ситуації на фронті. 51 % вбачають ініціатором процесу громадян України, 39 % — місцеві органи влади, 33 % — національні органи влади, 30 % — громадські організації.
Вшанування пам’яті
- Майже 70 % респондентів брали участь у заходах із вшанування пам’яті постраждалих, загиблих внаслідок агресії росії: 34 % у випадках, що стосувались близьких людей, чи їх особисто, 35 % у офіційних заходах на рівні держави, або громади. 30 % не брали участі в таких заходах. Молодь та мешканці західних, центральних регіонів частіше зазначали про участь у меморіальних заходах.
- Питання історичної пам’яті та відповідної державної політики є важливим для 91 % респондентів.
- 94 % опитаних погоджується з твердженням, що Україна має вже зараз гідно вшановувати пам’ять жертв збройної агресії росії, зокрема через різні національні та місцеві ініціативи.
- До перейменування міст, вулиць чи площ на честь загиблих воїнів, військових, ветеранів ставиться позитивно майже 90 % опитаних. До перейменування топонімів на честь волонтерів позитивно ставиться 78 %, на честь мирного населення — 68 %, військово-політичного керівництва країни — 57 %.
- На думку 42 % респондентів, координатором ініціатив із вшанування пам’яті жертв російської агресії мають виступати національні державні органи. Також роль має бути надана місцевим органам влади (34 %), постраждалим та членам їхніх родин (29 %), громадським організації (27 %), асоціаціям постраждалих (18 %), церкві та релігійні діячам (5 %).
Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing — телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2 %
Терміни проведення: 1–6 квітня 2024 р.
